Одяг: еволюція крою

Протягом тисячоліть люди спілкувалися між собою спочатку мовою одягу. Тим, в що ми одягнені, повідомляємо оточуючим важливу інформацію про свою стать, вік, приналежність до якогось класу, рід занять, походження, тип особистості, погляди, смаки тощо. У такий спосіб й нині є можливість до вступу в розмову поспілкуватись один з одним стародавнішою і універсальнішою мовою.

Твердження, що одяг - це Мова, не нове. Так, Бальзак в своєму романі «Дочка Єви» (1839 р.) зазначив, що жіноча сукня являє собою «безупинний прояв глибоко особистих думок, мову, символ».
 Сьогодні, коли семіотика стає модною, соціологи кажуть, що й мода є мовою знаків, несловесною системою спілкування.

Одяг є одним з предметів першої необхідності в житті людини і належить до предметів особистого використання.

Швейна промисловість щорічно виготовляє велику кількість різноманітних швейних виробів.

Сучасний одяг є результатом багатовікового досвіду людини, одним з його найстародавніших винаходів, складовою частиною матеріальної та духовної культури суспільства. З давніх часів одяг відігравав важливу роль у житті та побуті людини: він прикрашав її, захищав від різного роду зовнішніх впливів.

Одяг пройшов довгий та достатньо складний шлях розвитку, перш ніж стати зручним та доцільним за формою. Саме форма одягу в основному і визначає його естетичну якість, художню та практичну цінність виробу. Розвиток форми одягу тісно пов'язаний із загальним розвитком людського суспільства, його трудовою діяльністю, розвитком культури, мистецтва, економіки, техніки, етнографічними та національними звичаями, географічним місцем розташування та кліматичними умовами тієї чи іншої місцевості.

Перші форми одягу визначалися формою тіла людини, її способом життя. На ранніх стадіях розвитку людського суспільства одяг був некроєним та незшитим і являв собою покриття у вигляді простих накидок, пов'язок на стегнах, які виготовлялися з шкіри тварин, листя, пір'я, м'якої кори дерев або волокон рослин. Процес праці сприяв появі більш зручних та раціональних форм прилягаючого одягу, який створювався за допомогою примітивних способів покрою та пошиття чохлів на окремі ділянки тіла з домотканих полотен - тканин.

Конструювання одягу виникло з появою покрою в одязі. Найбільш простою конструкцією характеризувався одяг стародавніх греків та римлян: хітон, тога, плащ. Це був некроєний задрапірований одяг, з шматків тканин різної довжини та ширини, які обгорталися навколо тіла людини. Деталі цього одягу за своєю формою наближалися до простих геометричних фігур: прямокутника (хітон), ромба (тога), кола (плащ). Серед сучасних видів одягу такої конструкції можна назвати національний одяг народів Індії.

Дещо пізніше з'явився одяг, зшитий з прямокутних шматків тканин, це так званий накладний одяг - «глухий» одяг, який надягався через голову - римська туніка, «розпашний» одяг - з розрізом спереду зверху донизу. Полотнища тканин перегинали та зшивали по боках, залишаючи отвори для рук і вирізаючи в центрі отвір для голови. Такий примітивний крій існував до XI століття. Прикладом одягу такої конструкції в наш час може служити одяг народів Півночі та Середньої Азії.

Перші спроби виготовлення одягу, який би повторював форму тіла людини за допомогою покрою, відмічалися на Сході, але свій розвиток такий одяг набув в Європі. Такий одяг було значно важче «посадити» на фігуру без заломів та зморшок, і на допомогу приходять крій та шви.

На початку XII століття з'являється ідея розчленувати одяг на частини, оскільки шнурівка, яка розташовується по боках, не забезпечує красивих форм одягу. Так, у сукні з'являються три шви - бічні та середній шов спинки. Конструювання форми одягу найбільш інтенсивно розвивалося в ХИІ-ХІУ ст., коли одяг почав наближатися до форми тіла людини. Фахівці датують початок зародження теорії конструювання одягу XIV ст. Виникнення кравецької справи в Західній Європі відносять до XII століття, в Київській Русі - до XIV століття.

В епоху середніх віків у одязі були знайдені практичним шляхом форм площинних деталей (спинки, переду, рукава), які відповідали формам окремих частин тіла. З'явилися виточки, лінії пройми та оката рукава стали овальними. Рукава довго були самостійними предметами одягу і з'єднувалися з виробом шнурівкою на тасьму; штани також не зшивали, а надягали на кожну ногу окремо.

У XIV столітті лінія талії розділила сукню на ліф та спідницю, з'явилася білизна.

Епоха Середньовіччя була часом формування різних видів покрою, які існують і сьогодні. Намітилися перші ознаки моди. В ХУІ-ХУП ст. конструкція виробів жіночого одягу характеризувалася наявністю корсета та кринолінів різної форми. Перші журнали мод з контурами деталей покрою виробу у вигляді замальовок з'явилися в XVIII столітті. Креслення викрійок деталей одягу почали створювати лише на початку XIX століття.

XXI століття - це століття технічного прогресу. Форма одягу значно спрощується, одяг стає більш практичним, зручним, доцільним; він характеризується простотою та чіткістю конструкції, але в той же час одяг збагачується новими конструктивними рішеннями як в цілому, так і окремих деталей одягу. Ще більш актуальною стає проблема ансамблю в одязі; створюється одяг нових видів.